Трейл Var Verdon Canyon Challenge 2019

Jul 19, 2019
2
676

Доки спогади ще свіжі, напишу невеличкий відгук про Var Verdon Canyon Challenge 2019. Ця трейлова подія щороку відбувається в департаменті Var, регіону Provence-Alpes-Côte d’Azur, що на півдні Франції.

Трохи історії. Вперше я потрапив у Вердонський Каньйон (до речі, найбільший каньйон Європи) ще тоді, коли ще не захопився бігом. Але й тоді у мене назріло бажання пройтись місцевими гірськими тропами. Трохи згодом, вже після декількох трейлів, я почав шукати забіг під час якого можна здохнути красиво саме в цій місцевості.

Бо там просто чарівно! Скелі, озеро (рукотворне, але тим не менш дуже красиве), повітря… Коротше, після тимчасових роздумів зареєструвався на забіг. Разом з родиною вирішили, що подорожувати туди будемо автомобілем, а разом з тим подивимось на інші цікаві місця.

Як доїхати. Чесно кажучи, окрім автомобіля (власного або орендованого) я навіть і не знаю. Поблизу каньйону є міста та селища, але залізниці я в них не бачив. Найближчий міжнародний аеропорт – в Ніцці, а далі ще 130 км машиною.

Проживання. Ночували в кемпінгу Camping de l’Aigle в селищі Aiguines (Еґін), тому що до «стартової поляни» там менше 1 км – легко дійти пішки, а жити – дешевше ніж будь-де навколо. Види з кемпінгу – «маніфік»! До речі, це єдиний кемпінг за цю подорож (а їх було 6), де сидіння туалетів автоматично обробляються антисептиком.

Івент. Цього року було 4 дистанції:
10 km (680 м набору висоти). Вартість реєстрації – 15 €. Старт о 10:00.
17 km (1190+), 18 €, 9:00.
30 km (1780+), 45 €, 6:00. Забігаючи наперед, по факту вийшло 29,8 км та 1579 набору.
60 km (4000+), 75 €, 4:00.

Для реєстрації необхідна медична довідка, бланк якої можна скачати на сайті, заповнити у свого лікаря та відіслати скан оргам.

Не дивлячись на те, що на сайті є список обов’язкового спорядження, при отриманні стартового пакету у мене не вимагали нічого! Сказали: «Учасники – люди дорослі, самі все знають, тому ми вам довіряємо». Потрібно було лише назвати власне ім’я – і все. В стартовому пакеті – реклама, «вонючка» в автівку від спонсора (дружина сказала, що запах їй сподобався), номер з чіпом та футболка.

Така відсутність контролю пов’язана, скоріш за все, з тим, що у них відсутній грошовий приз переможцям. Є лише лотерея на фініші, на яку я, знаючи свою вдачу, традиційно навіть не пішов.

Передстартовий бріфінг моєї дистанції розпочався о 5:30. Мерзнув та слухав ведучого, який пошепки (бо мешканці селища ще сплять) французькою мовою надавав останні поради та підбадьорення. Учасників з інших країн майже немає – окрім місцевих були два українці (разом зі мною), одна дівчина з Росії, поодинокі учасники з Канади, США, Нової Зеландії та ще с десяток мешканців інших країн ЄС. До речі, мою дистанцію виграв португалець.


Кладовище хоч і стареньке, але до трейлу готове

Перші 10 км набору майже не було (десь до 200 м), зате була «черга» з бігунів, особливо на вузьких стежках. Бігли спочатку навколо Еґіну, а потім вже в ліс та вгору.

На моїй дистанції було 2 КП. Поживитися є чим – місцеві сири та копчені ковбаси, сухофрукти, печиво, горіхи, апельсини, шоколад, вода, кола, ізотонік. Ось пишу та слину ковтаю – таке все смачне. На кожному КП сканують номер.

Деякі ділянки маршруту так і заохочують впасти вниз на скали досить технічні. І дуже-дуже красиві!

Я все чекав на фінальну гору, де я, як завжди під час подібних забігів, мав розпрощатися з цією дурною ідеєю бігати трейли. Однак на фінальному підйомі я обігнав с десяток учасників та бадьоро почимчикував далі.

Найжахливішим для виявився спуск. Всі, кого я «зібрав» раніше, зараз відігралися та ще й привели з собою друзів. Спуск – це каменюки, які так і вивалюються з-під твоїх ніг. Відчув пробіл у тренуваннях, але й зараз не знаю де в Києві тренувати каменисті спуски. Після трьох падінь вирішив пригальмувати, а потім взагалі дістав палки та якийсь час пересувався пішки. Також заважала сильна спека. Порадів за себе, що не записався на 60 км.

Орієнтовно прикинув, що маю вкластися в 6 годин. За сміливим оптимістичним припущенням – в 5:40. Зорієнтував дружину та дітей на цей час, але вони мене не зустріли, бо я неочікувано пробіг за 5:24. Тож фініш дещо «змазався» – ні підтримки, ні медальки (для мене це взагалі трагедія – я ж їх збираю), та ще й на фотках з дистанції я й досі себе не знайшов. Проте родина скоро прийшла, їжа на фініші була смачна і я був досить таки свіжим.

А далі – смачний обід місцевими делікатесами, bière artisanale, купання в озері Sainte Croix та чарівний захід сонця.

P.S. Поки я розпочинав свій забіг, до нашого кемпінгу навідалася тварюка, яка спромоглася відкрити наш холодильник та з виключною вибірковістю з’їсти запас нашого «святкового фінішного французького сиру»:

P.P.S. Місце настільки «маніфік», що зранку я не витримав, взяв камеру та знову пробігся Еґіном. Відео «Прованс-UK експрес» вже доступне у розділі Відео.

2
676

Ще статті


Будь ласка, напишіть нам у соціальних мережах, якщо у вас є питання, рекомендаціїабо пропозиції! Ваш відгук має вирішальне значення для нас! Повірте, ми полюбляємо слухативід вас!

logo